ЗІРКИ У МЕГАМОЛЛІ: учасниця Олімпійських ігор в Ріо Олена Колесниченко і “СПОРТМАСТЕР”
Олена Колесниченко – легкоатлетка родом із Рівного. Останні три роки виступає за вінницьку збірну. Бігає 400 м з бар’єрами. У 17 років виконала норматив майстра спорту та здобула бронзову нагороду на перших Юнацьких Олімпійських іграх в Сінгапурі, у 2016 році стала майстром спорту міжнародного класу та взяла участь в олімпіаді у Ріо-де-Жанейро. Молода, енергійна красуня із телевізійною зовнішністю. Обожнює активний відпочинок, подорожі світом та подарунки.
Як ти потрапила до легкої атлетики?
Все дуже просто. Мій тато – легкоатлет, майстер спорту міжнародного класу, призер Європи та багаторазовий чемпіон України. Я змалечку спостерігала за його тренуваннями і мріяла бігати. А ще мені дуже хотілось подорожувати світом як він. Постійно нові країни, враження і повернення із подаруночками. Я рвалась тренуватись ще із садочка. Але допустили мене десь у 2 класі. І уявляєте, через два роки занять мені стало нудно. Я покинула біг і почала плавати. Теж недовго – рік. Я зрозуміла, що плавання – то не моє і повернулась до легкої атлетики. Так і казала собі, що цей вид легший. Нині розумію, як сильно я помилялась.
Коли зрозуміла, що готова до Олімпійських ігор?
2016 став для мене роком прориву. Я гарно виступала, тож вирішила брати найвищу вершину спорту. Мій тато свого часу відбирався на Олімпійські ігри, але так і не потрапив туди. Тож коли я заявила, що буду боротись за участь в Олімпіаді, він так і сказав мені – “Олена, це нереально”. Він не вірив у мене. Це дуже зачепило і водночас дало стимул довести протилежне. І от починається чемпіонат України у Луцьку, де я маю виконати норматив. На стадіоні зібралась уся родина. І перед виступом тато каже – “Якщо ти пробіжиш, то я поставлю тобі пам’ятник”. І я пробігла. Тепер ми жартуємо у сім’ї, мовляв: «Тату, а де мій пам’ятник»?
Як зустрів Ріо-де-Жанейро?
Ріо – це моя мрія останніх 6 років. Але з моменту, коли приземлився літак, я зрозуміла – це не зовсім райський куточок. Аеропорт старенький і страшненький. Потім ми їхали вуличками міста – біднота і розруха. Я була у шоці. І тут ми потрапляємо до олімпійського поселення – розкіш, комфорт, шик. Дуже різкий перехід, це вражає. З нетерпінням очікувала на свій виступ, в результаті зайняла 20 місце. Це хороший показник, адже це моя перша Олімпіада. І от коли вже все відбулось, я поринула у відпочинок з головою. У моєму серці тепер назавжди Капакабана та океан. В цілому у Ріо я була 19 днів. Скучила за домом, була неймовірно щасливою повернутись до України.
Останні три роки вже не живеш із батьками, ти повністю переїхала до Вінниці. Як зустріло тебе наше місто?
У Вінницю я закохалась із першого погляду. Це місто, де є потужна тренувальна база, для мене це пріоритет. А ще тут завжди є де відпочити. Я відкрила для себе ТРЦ «Мегамолл». Пам’ятаю, як вперше сюди потрапила. Величезний, прозорий, світлий, стильний. Я на цілий день загубилась у його розмаїтті. Тоді відкрила для себе магазин «Спортмастер». Екіпіровка для мене дуже важлива, а у «Спортмастер» є все що мені потрібно – професійні лосини, теніски, кросівки. Серед різних брендів, можу виділити Demix – адже це не просто технології. Одяг, взуття і аксесуари цього бренду допомагають домагатися результатів. Тих результатів, які потрібні саме мені. Також, дуже люблю відомий у всьому світі бренд KAPPA – універсальний, міцний і стильний одяг, взуття і аксесуари для спорту, активного відпочинку і повсякденного життя.
А ще я люблю «Мегамолл» за наявність боулінгу. Я обожнюю цю гру. Коли вперше грала, то перемогла. Тепер постійно ходжу сюди з друзями і покращую свої результати.
Скажи, у повсякденному житті ти також дотримуєшся спортивного стилю?
Ні, навпаки, я обожнюю сукні та підбори. Мій життєвий графік звичайно не дає можливості часто так одягатись. Але коли є нагода, я закидаю кросівки та обираю черевички. Дістаю свою косметичку та роблю макіяж. Професійно робити мейк-ап мене навчили у «BROCARD», там постійно проходять майстер-класи із мистецтва макіяжу. Я відвідала такий – і тепер знаю основи цієї науки.
